Начало года в мыслях лишь белело

Начало года в мыслях лишь белело.
В природе - осень или же весна.
Метели снежной ждать - пустое дело.
Мороза нет. Теплынь, и даль ясна.

Вечерний час ещё плывёт неспешно,
Короче став на воробьиый скок.
Берёз кудряшки треплет ветер нежно -
И в них как будто оживает сок.

Смородина вот-вот распустит почки,
Не отличая холод от тепла.
И дарит верба бархата цветочки,
Она замёрзнуть так и не смогла.

Дружить зиме не хочется с бураном.
Мороз, как видно, ею позабыт.
И вот природа цветом первозданным
Спешит украсить календарный быт.

*     *     *
А січень білий тільки календарно…
В природі ж – осінь, а чи то весна.
Хурделицю чекати, мабуть, марно –
Стоїть погода тепла і ясна.

Ще вечори пливуть осінньо довгі,
А день підріс на горобцевий скік,
Вітри гуляють стомлено-судомні,
Та вже в рослинах оживає сік.

Гілки брунькаті стали у порічки,
Не відрізнивши холод від тепла,
І зацвітають верби біля річки,
Яка замерзнуть так і не змогла.

Зима лякає норовом незнаним,
Крутим, аж зупиня серцебиття.
А що природа? Цвітом первозданним
Надумала оздобити буття.
                05.01.2018 р.