- Мамо, де тато, чом досі нема?
Давай ми його почекаєм.
Четвертий Святвечір, четверта зима,
Що вечерять без нього сідаєм.
- Сідаймо до столу, молитву змолім,
Як робили це завжди ми з татом.
Пам'ять про нього святу збережім,
Бо значив для нас він багато.
- Мамо, чекаймо, може тато прийде,
Може важко додому дістатись.
Хай зірка на небі вже перша зійде,
Й до кроків будем прислухатись.
- Сідаймо вечерять без тата й цей раз…
Сідаймо, рідненькі…не плачте.
За душу його ми молімось щораз,
Й як чимось образив – пробачте…
- Мамцю, матусю, чом сталося це?
Чом доля забрала в нас тата?
Не промовить до нас тато більше слівце,
Й без нього пуста тепер хата.
- Не плачте, рідненькі, тримаймось міцніш,
За тата молімо молитви.
За те щоб війна закінчилась скоріш,
Й повернулись живі з поля битви.
05.01.2018 р.
Розмова на Святвечр
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2018
Свидетельство о публикации №118010601120
Свидетельство о публикации №118010601120
Рецензии