МИТЬ ТАКА пломенить

                а затримаю читацьку увагу ще на одну мить, —
                МИТЬ; й малюнок-у-цiлунок:

                небо зависоке...
                занизька земля?
                світло яснооке...
                дуже ж звіддаля!

                сонце ясночоле...
                в посмішці й горить??
                у стерні вже поле...
                коле та болить!!

                збуться би, розраді...
                хутше б забуття???
                й дУші стануть раді...
                й ніч не вкрАде дня!!!

повз вужом
ярами вечір,
сутенів...
а курган
розпрямив плечі;
взолотів...
спломенІв...
навкруг, думками!
впроменІв...
мабуть, віками!!
змолодів...
між — юнаками*!!!       

дивна річ:
бо не мертвіє
навіть ніч...
й зоревій
біль вбілить, всіє
темінь віч**...            
й перейде...               
майдани, нами!
й надихне...
та вже світлАми***!!
й —  в и д и х н е...
чуй!!! г о л о с а м и...

завмирав
останній промінь
в тих думках...
полягав,
неначе легінь:
ні ж, не в прах...
й кінь його...
топтав уперто!
й тінь його...
щоб не простерто!!
й тлінь терпінь...
й камінь голосінь!!!
............
повз вужом
ярами вечір,
сутенів...
а курган
розпрямив плечі;
взолотів...
спломенІв...
навкруг, думками!
впроменІв...
мабуть, віками!!
змолодів...
між юнаками*!!!   

*) юнаки не лише молоді люди: тут у значенні звитяжні, хоробрі...
**) не так про очі, як про віче, загальний збір; "віч" є родовий відмінок од "віча", множини з "віче".
***) світло вже і є множина! А множиною множин бачу "світлА": навіть не свІтла, мов то й прикметник...

І поєдналися містика, громадянське, патріотизм, історія, — на малюночок!
І кожне слово заходило у власнім звучанні на строфи, а гуртом — на спів!
При слові й на часі, вірних із Різдвом Господнім: Божим й людським Святом!
Й повсякчас, вже буденно: тут смерть юдам, окупантам; бо паханам хана і там!
~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

А поки топтуни топталися — з пару відгуків зосталися до «Просить кожна мить!! - й Пломенить!!!» (Юрий Зозуля):

Присмерком
стомився вечір
І лісом брів...
Схилявся
сосонкам на плечі
І променями
пломенів...
В думках осяйних
Заховався
Той відблиск дня,
Де на майданах -
Уже світлАми
Зоря зійшла!
Дуже гарний вірш! Дякую! З найкращими побажаннями, Лєна.
Лена Панасенко   27.06.2013

В широкім полі — небо й воля
з'єднались подихом навік!
Мій вороний шукає долі
Серед несходжених доріг.
Палає серце, піт на скронях,
Летить — де промінь не згаса...
А у вітрах співає жайвір,
І тихо плачуть небеса...
З теплом... вдячна за чудові вірші!!!
Эль Ламат   23.06.2013

наповнЯть...
й майдани, — й нами!
надихАть...
усіх — світлАми!!
сподобалось - згода!
Олена Ра   21.06.2013