"Пусть вянут лепестки созревших роз,
Хранит их память роза молодая..."
Вильям Шекспир. Сонет 1
Твоя краса квітує, зовсім не зів’яла
Помежи бурь життєвих і раптових гроз.
Немовби сорт від раритетних роз,
Із плином часу ще видніша стала.
Волога щедра для троянди-ружі,
Щоб квітнула вона, дає земля їй сік.
Мене знов мрії захопили дуже,
І держать у полоні не один вже рік.
Про тебе мрії, дивне ти творіння,
Ти, мов весна, що сяє і в мороз.
Не полічить в тобі вина хмільного доз,
Достатньо одного ковтка для оп’яніння.
Жадаю пить завжди твоє вино,
Щоб сп’янчитись ; бажання лиш одно
Сонет 1 из цикла Вильям Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2018
Свидетельство о публикации №118010304768
Свидетельство о публикации №118010304768
Рецензии