Поучительное

Подільський світанок. /Ольга Балецька/
Багрянцем калини жевріє світанок
і заспане сонце у росах встає.
А стомлений місяць, сховавши серпанок
іде  спочивати у царство своє.
Розхристаний місяць пройшовся по травах, напивсь досхочу диво-перлів роси,
а потім гайнув шматувати отави,
Його не догнати, хоч як не спіши.
Голубив вустами тендітну берізку,
про  юне кохання їй все шепотів,
А потім, заплівши смарагдову кіску,
до верб на замріяний став полетів.

Поучительное. /перевод/

Багрянцем калины затеплилось утро
и солнце с ленцой поднялось над рекой,
усталая ночь поступила так мудро -
на цыпочках, тихо уйдя на покой.

Нахальный серп-месяц скосил в поле травы,
почувствовал жажду - напился росы,
шутя причесал по дороге дубравы,
под гору скатился, взглянув на часы.

А ветер-гуляка, лаская березу,
про чувства ей нежно  и страстно шептал,
наплел про любовь, пробудил к жизни грёзы,
а после к осинам и вербам сбежал.

Не верьте мужчинам девицы-простушки
как снег к потепленью - их тают следы,
а ушки держите всегда на макушке
И с вами тогда не случится беды!