Там, де живе лиш душа

 Там,  де  живе  лиш  душа.

Там,  де  живе  лиш  душа,
Заховано  наші  скарби.
В  них  є  добро,  є  і  зло,
Є  і  протиріччя  доби.

Час  завжди  змінює  нас,
Коли  ми  не  робим  добра.
Вертає,  як  бумеранг,
Ненависна  всім  «доба  зла».

Тоді  життя,  мов  в  тюрмі,
І  правди  там  ніде  нема.
Тож  винні  тільки  самі,
Замість  діла,  лише  слова.

Де  та  порядність,  мораль,
Кругом  бенкетує  брехня.
Скосились  жита  добра,
Лишилася  тільки  стерня.

По  ній  гуляють  вітри,
І  падають  сірі  дощі.
Невже  холодна  зима,
Зажене  усіх  у  кущі?

А   там  затишку  нема,
Хоч  молимось  щоб  пронесло.
Гонимо  добро,  чи  зло,
Аби  лише  нас  не  знайшло.

Там,  де  живе  лиш  душа,
Відкрита  і  не  в  скорлупі.
Зростає  зерно  добра,
Коли  щирі  ми,  не  скупі.

Як  те  весняне  тепло,
Зігріє  добро  всіх  людей.
І  стане  кращим  наш  світ,
Від  сонячних,  добрих  ідей.

     09:20.29.12.2017.