Тебе кохаю до безтями
Та тільки ти мовчиш завжди
Чи вередуєш навпаки,
Чи може ти гордуєш нами
Той чоловічий рід, мов в’язні
Серед очей, та Ваших вій
Він кожен раз і сам не свій
Та ще й нагадує тих блазнів.
Та блазень теж кохати вміє,
У нього серце як у всіх
Він бранцем є всіх Ваших втіх
Та перед Вами він німіє.
Жінки, жінки! Ви і досада, і розрада
Квітки, весіннього Ви саду.
Тебе кохаю до безтями
© Copyright: Александр Бирзула, 2017
Свидетельство о публикации №117122903339
Свидетельство о публикации №117122903339
Рецензии