Дощ гучно ударив у дзвони.
Танцює, собі, веселун.
Сміються калинові грона:
"Дає закаблукам пустун!"
То, вже й горобцям закортіло
І враз - грудочками з гілок.
Бризки із калюж полетіли.
Тріпоче пташиний танок.
А діти й собі - по найглибших,
Неначе кіннота у скач.
Лети, доганяй найпрудкіших!
Упав у болото - не плач.
Лиш мама розводить руками,
А очі сміються з під брів:
"Щось коїться вже з дітлахами.
Чи дощик їх з розуму звів?"
Дощик з розуму звiв
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2017
Свидетельство о публикации №117122903232
Свидетельство о публикации №117122903232
Рецензии
