Іду давно стежиною вузькою
усе вперед, без цілі, без мети.
Думки мої змоталися в сувої
вперемішку зі світла й темноти.
Попереду лежить долина предків,
позаду – частокіл скелястих гір.
Минув немало різних осередків,
та йду вперед, усім наперекір.
Не знаю, завтра що мене чекає:
презирство, осуд, завидки чи сміх,
та завжди тепло й затишно буває
в країні світлих спогадів моїх.
Стежина ця для мене незабутня,
лише вперед, немає вороття.
Постійно між минулим і майбутнім –
по лезу бритви на ім’я „Життя“.
28.12.2017
По лезу бритви
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117122811019
Свидетельство о публикации №117122811019
Рецензии
Дякую! Це теж своєрідний поетичний резонанс. З Новим роком! Здоров'я, щастя, добра!
Олександр Мачула 29.12.2017 09:05 Заявить о нарушении
Олександр Мачула 29.12.2017 09:05 Заявить о нарушении
