Депресiя матiр печалi

Депресія – матір печалі
Й донька переплутаних мрій.
А зорі про зиму звіщали,
Зламавши кордон від завій.

Не стулиш до купи розбите.
Не склеїш його до пуття.
В снігах не всміхається жито
Й до літа нема вороття.

Зітхає зажурено сонце –
Немає у хмарах вікна…
Любов, небезпечна, як стронцій,
Вже випила душу до дна.


Рецензии