Вовки виють понад яром
Чорнії мріють думки.
Може отак ось, боярам,
Мріялись темні гадки.
Місяць стає опівночі
Повен і крові, і сил.
Диво Купальської Ночі,
Диво Ярилових Крил.
Скаже колись сокровенне,
Миле, таємне, чудне,
Те що чекав я таємно,
Те і віддасть, те одне...
Молодість, силу, наснагу,
Волю і душу мою,
Те що чекаю. І спрагу
Миттю загасить мою.
Мушу я ждати любові,
Мушу губити її,
Мушу жадати я крові,
Милої крові з землі.
Себе в нащадках — не бачу,
Хочу побачити знов
Предківську віру, а значить -
Бог поверне мою кров.
Віра, Надія, Кохання...
Всесвітів чорна імла.
В тих сокровеннійших знаннях
Ніч на Купайла була...
Вовки виють понад яром
© Copyright: Меир Ландау, 2017
Свидетельство о публикации №117122704075
Свидетельство о публикации №117122704075
Рецензии