Я був би мрією, що зламав себе
Впала на коліна,
Коли б повірив в вашу щиру суть,
Останні краплі впали мов слізини.
Сьгодні я, а завтра вам вже не заснуть!
Я став би пташкою, що в вирії, бурлеску,
Натхненно падає і підлітає ввиш!
Але ж каміння тягне, мов за легку, за щиру душу прямо вниз...
І більше не зможе моє тіло підняти того
Тяжкого,
Не легкого
Ядра...що колись душу наповняло,
Ну а тепер його нема!
Я став би просто мрією,
Що на колінах, благає свого сильного ката.
Не бий, прошу лише мене.
Давно нема, мене нема!
І так лишилися на долі,
Оті великі пруги від ремня.
Я є сьогодні і ніколи мене давно
Навколо всіх нема....
Я був би мрieю
© Copyright: Андрей Алекто, 2017
Свидетельство о публикации №117122500657
Свидетельство о публикации №117122500657
Рецензии