Шепiт смутку, шепiт жалю.
Хто повинний, та хто зайвий.
Хто плекає i хто любить,
Той веселий спiв забуде.
Дикий звiр, та дикi люди,
До зiрок здiймають руки.
Чорнi очi сонце кличуть,
Правдою вмити обличчя.
Як завiялась журба,
Немов млин роки лiкує.
Бо замрiяна весна
В тi вiтрила млина дує.
Шепiт смутку, шепiт жалом
Як троянда в серцi б’ється.
Тi, хто винний i хто зайвий
Вмиє правдою обличчя.
Шепiт
© Copyright: Лара Ночь, 2017
Свидетельство о публикации №117122408886
Свидетельство о публикации №117122408886
Рецензии