Ти дивився з окопу на сніг
Ти дивився з окопу на сніг,
Вітер жах розганяв між розривів,
Там де брат помер на землі,
Пар гуляв ще свіжий над трупом.
Ти завмер, але потім заплакав,
У очах пронеслося усе,
Рідні очі дітей і коханої,
І услід прощання гірке.
Коли перший раз від удару,
Захиталася бідна земля,
Присягався, що будеш боротись,
Проти болю, ненависті, зла.
Що за рідну країну у поті,
У сльозах і крові пронесеш,
Закричиш серед ворога люто,
Не здолати українських сердець!
Ти дивився з окопу на снiг
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117122300560
Свидетельство о публикации №117122300560
Рецензии