Колись давно,а може й нині,
Зійшов по зоряній стежині,
З небес на землю Миколай,
Земля була неначе рай.
Ошатно прибрана снігами,
Дніпро шумить між берегами,
Лунає мова солов"їна,
І край той зветься Україна.
Та ось, в засніженій долині,
Десь на Поділлі,чи Волині,
Стрів Миколай Діда Мороза,
Той дід лукавець і проноза.
І став Святий його питати,
Для чого землю цю топтати,
Чи Діда тут ще хтось чекає,
Й чого лісами він тікає.
І дід почав метикувати,
Як обманути, схитрувати,
Сказав,що кликали на свято,
Чекають люди .Їх багато.
Та Миколай давно знав діда,
Неправдомовця, дармоїда,
Й сказав йому:Як ще хтось кличе
То йди із Богом чоловіче. 12/06/2017
Миколай
© Copyright: Мария Круль, 2017
Свидетельство о публикации №117122008720
Свидетельство о публикации №117122008720
Рецензии