Млад

Младий поет в країні жив,
У нашій Україні.
Він перестройку пережив,
Живе він і понині.

Свій хрест несе він по утру,
А в день громадське ярмо,
У вечері та у ночі він це все забуває,
Та лиш тоді, та лиш тоді він починає.

А починає він писати про неньку Україну,
Та пише, пише він про глупу країну.
А щоб забутися хібав на мить,
На зорі він погляне, та пише, пише,
Пише він фантазії - забави.

Щоб подивитись на життя вмикає телевізор,
Та дивиться він на тєбе,-
Народу ти мій милий,
Та думу він про тебе куди зла
доля завела "народик" мій милий!

У злиднях росте поет,
Та у буденних незгодах,
Тягар інтелегенції "несе
по бидлому помету".
Він шляхом "тернива" йде,
до мрії, до богатства.
Він свою долю там знайде,
могилу та багатство.
Він був і є у полі цьому,
у цій жаданній купі,
Він повзраслішав, та піде,
В перед до свої мрії!-
Скрізь терни та бурі,
Але не через "младих" таких як він
Були не всі,
Но були всі ми "младі".