Ой, по полю – стежка в’ється,
І тополя – в полі гнеться!
Низько гнеться, і співає –
Сумно з вітром розмовляє!
Ой, ти вітре, вітряченьку,
Трима міцно – земля-ненька!
Не дозволить крила скласти,
Застогнати і упасти!
Що робити, - злая доля, -
Лишила мене – одною,
Не вітри – сестер зламали –
Злії люди – попиляли!
Попиляли, щоб зігрітись!
Знову прийдуть – ніде дітись!
Щоб тепло – було в оселі, -
Житимуть вони в пустелі!
Там вітри – піски ворушать,
Там недоля – серце душить!
А – земля не буде плідна,
Їх зречеться, стане бідна!
В суховії – все порине,
Вітер гнатиме їх в спини!
Та поріднить їх з бідою,-
До землі – підуть чужої!...
Ой, по полю – стежка в’ється,
І тополя – в полі гнеться!
Низько гнеться, і співає –
Сумно з вітром розмовляє!
Грудень.2017.
Тополя
© Copyright: Ключник Олег, 2017
Свидетельство о публикации №117121910798
Свидетельство о публикации №117121910798
Рецензии
