Ірина Косенкова
http://www.stihi.ru/2015/04/17/10328
Чи попаду колись туди - в казкові і далекі мрії?
Де щвидко не летять роки, де ми з тобою молодії?
Де п’ють прозору воду ще, юнацтва нашого світанки,
і квітку у густу косу вплітають променисті ранки.
Пливе казкових яблунь дим, як незвичайнії істоти.
З тобою дивимось на них, шлемо у небо привороти.
А ще відчуєм, як колись, всіх поцілунків насолоду,
і глибину всіх почуттів, у серці радість і злагоду.
Мене спитає хтось із вас, чому сумую за минулим?
Коли б змогла вернути час, чи стала б знов на стежку тую?
Своєю стежкою пішла б, не вибирала би я інші…
А це?..
Це знов зайшла
до мене ностальгія…
Тихше…
12.12.2017.
Ностальгия... с белорус
© Copyright: Лариса Геращенко, 2017
Свидетельство о публикации №117121604993
Свидетельство о публикации №117121604993
Рецензии