Хтось довго вдивлявся у збурену воду

Хтось довго вдивлявся у збурену воду
Людських відчуттів каламутних і щемних,
Ніколи в житті не питаючи згоди
У смерті, горнувся до знань потаємних..
Хтось довго на небі виліплював зорі
На щастя, на спомин, на радість безглузду...
А очі від смутку і темряви хворі
Ховав у скуйовджену райдуги хустку.


    2013-03-29


Рецензии