В небі над містом куди не літають птахи
Сяяла зірка десятками днів і ночей.
Ти говорив мені: люба, ми всі дітлахи,
Що захотіли погратись в батьків і дітей.
Ти говорив мені: північ вступає в права,
Чуєш, як плещуть долоні і дзвони гудять.
Крізь наші душі росте і росте трин-трава
Так, що давно вже неясно, де колір, де стать.
Так, що давно вже неясно, хто в пекло, хто в рай,
В хрестик чи нолік складеться моє доміно.
Ти говорив мені: люба, не плач, а літай
В місті, в якому птахи не літають давно.
В небi над мiстом куди не лiтають птахи
© Copyright: Елена Соколан, 2017
Свидетельство о публикации №117121506525
Свидетельство о публикации №117121506525
Рецензии
