Вiдчай Бога

Ева Сокол 2

О людино, Моя вже не перша невдала подоба,-
Я творив і жалів, і вбивав...
Вкрили зморшки глибокі безсмертного Божого лоба,-
незабаром чергові «жнива».
Незбагненно-прекрасна і така ж знавісніло-жахлива,
в чому Я помилився ізнов?
Моє любе творіння, необжитого космосу диво,
Злом одвічним заражена кров.
Ні одного, хто б дійсно був гідний Святого Ковчега,-
всіх за мить спопелю…
Я є вища істота, Я - Альфа безмежний й Омега,
а нікчемну людину люблю.
Вчителів посилав, аби розум приборкать звіриний,
Сина рідного кров на мені…
не зуміла Любов врятувать навіжену людину,-
«Жнець» очікує знак на коні.
Я подам його якось, щоб зробити іще одну спробу,-
для Творця не означено меж…
та, наразі, вбиваючи нову невдалу подобу,
чи не вб’ю себе теж?..

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Ева Сокол 2

Рецензии

Написать рецензию

Вже й не знаєш, чиї то жнива: чи істот, чи самого Творця...

Анна Стефани 2 04.03.2018 14:40 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Хто зна... бо ми ще нерозумні діти,
а мудрий Батька зна, як ліпше нам,-
чи в сяйві Його величі радіти,
чи потопАть в бурхливім морі драм...
Дякую, Анечко!!!
З любовью,

Ева Сокол 2 05.03.2018 10:33 Заявить о нарушении

+ добавить замечания

На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Ева Сокол 2