Нахилився місяць над віконцем,
Та сумний, замріяівшись стоїть.
Закохався він на сході сонця
Біль в душі і не стихає ні на мить.
"А чи є душа?"- у нього я питаю.
"Ти же не людина божия?"
Він у відповідь : "А як же я кохаю?
Та у всіх хто мріє, є душа !"
"Але ти невзмозі обійняти,
Ту, за ким сумуєшь навесні?" -
Ми по вечорам ідемо з ней гуляти…
Я життя ії освітлюю в ночи."
Розмова
© Copyright: Анна Прудченко, 2017
Свидетельство о публикации №117121106707
Свидетельство о публикации №117121106707
Рецензии