ЗернЯ

Тулюся до землі, зернЯтко весняне,
пускаю корінці в її плодюче лоно,
воно - мій добрий Бог, а сонечко - ікона,
а все, що поза тим,- таємно-надскладне.
Принаджує дощі потік із молитов,
я - Всесвіту Яйце, фундамент його росту.
В релігії моїй захоплююче-просто
поєднується Бог і я,- мале Ніхто.
ЗернЯтка золоті ковтне пухка земля,
у кожному із них любов палка матусі.
І вірячи у те, Творцеві покорюся,
неначе татусю довірливе маля.


Рецензии
Тёплое стихотворение родилось, пронизанное светом и надеждой на весенние всходы в душе.
С теплом,

Тамара Липатова   10.12.2017 21:53     Заявить о нарушении
передостанній рядок: виправити слово "вірячі" у "вірячи"; разом видалити цю записку!

Зозуля Юрий Павлович   10.12.2017 22:10   Заявить о нарушении
Дорогая Тамара, искреннее спасибо Вам, такой внимательной и великодушной! Даже не знаю, за какие заслуги Бог посылает мне таких прекрасных людей!
Всего Вам самого наилучшего!!!
С зимним приветом,

Ева Сокол 2   11.12.2017 18:45   Заявить о нарушении
Пане Юрію, Ваші поради завжди такі слушні!!! Щиро дякую!!! Обов'язково виправлю. А от видаляти не стану. Навіщо? Я згідна, що в людському розумінні недосконала в будь-якому аспекті. Приємно отримати підказку від автора, котрий краще розуміється в певних питаннях. Обожнюю таких людей! Може тому, що сама надто закрита, інертна...
З найкращими побажаннями,

Ева Сокол 2   11.12.2017 18:59   Заявить о нарушении