Плаче верба

Як поїхав-полетів ти, тоді навіть вітер    
Не приніс мені від тебе звістки чи привіту...
Назавжди  мене покинув, без жалю, мій любий?
Я ж в печалі за тобою, мій голубе!          

Мій голубе мандрівний  з сірими очима       
Мабуть іншу вгледів десь, їй відкрив обійми.
Ти ж бо вільний, гарний ти, крила дужі маєшь
І так красно говориш, начебто співаєшь.         

Була радість та й нема в моєму серденьку.      
Не судився ти мені... відлітав раденько...      
Нащо питав при розлуці, пам'ятать чи буду?      
Мій голубе сіроокий! довік не забуду!         


Плаче верба... осінь їй коси розплітає...      
Вона ж (дивная істота!) все ЙОГО чекає...      
                1998р.


Рецензии