Украина

            "Доборолась Україна
             До самого краю.
             Гірше ляха свої діти
             Її розпинають."
                Т. Шевченко


   Україно, ти впала на коліна.
   Вже на тобі руїни світу.
   Озирнись.
   Подивись.
   Що с тобою стало?
   В лісу заблукала?
   Там хатка була.
   Ти у неї зайшла,
   Але в ній сірий вовк
   Тебе заблокував,
   Обіцяя цукерки.
   І ти зосталася.
   І все забувалося.
   Він свої приказки тобі говорив,
   А ти все слухала і руйнувала
   Старі, що в тебе були,
   Забувала.
   Україно, що з тобою стало?
   Нащо ти люд у лісі зустала?
   Як би ті обіцянки не булі добрі,
   Ті пряники ми б сготували з любові
   Й були б тоді вони у рази смачніші.
   Але ти шукала легкого шляху...
   І все загубила,
   Все ти сковала.
   Люд свій одурила
   У хату з вовком зігнала!
   А потім не вийдете,
   Світ не побачите,
   Квітки чарівні
   І барви неземні
   Більш не почуєте,
   Як люди щиро радіють
   Із усієї країни.
   Більш того добра,
   Що раніше було,
   Ви не відчуєте.

   Ранок чарує,
   В південь губите,
   Вечір плаче.