Спiвець Присвята Назарiю Яремчуку

Вірш, який став піснею...

Присвята Назарію Яремчуку.
Автор Вадим Крищенко.
Музика Геннадія Татарченка.
Виконавець Іво Бобул.

І ніби застогнали рідні гори -
Пішов співак, ні, все-таки співець,
Бо поєднав і радощі, і горе,
На голос свій поклав вогонь сердець.
Яка коротка і стрімка дорога...
Як птах, зринає пам'ять кожен раз.
Твоя душа вже відійшла до Бога,
А пісня залишилась проміж нас.
На цій землі слід сонячний лишив ти,
Немов карпатське вишивання - слід.
Ти будеш жити, вічно будеш жити,
Бо не щеза любові родовід.
І пісня давня знову нас зустріне,
Даль проясніє, стишиться жура.
Бо голос твій взяла собі Вкраїна,
Щоб ним учить нас правди і добра.
Тебе нема, лише тумани низько
Вуаллю застеляють мить гірку.
Як боляче сльозина верховинська
Скотилась Україні на щоку.
Всміхнись нам, друже, з дальнього далека
І висуши всі краплі гіркоти.
Над рідним краєм вже летять лелеки,
А може, серед них, Назаре, й ти?

перевод Веры Бондаренко4

И словно стонут все  родные  горы
Ушел  артист,нет ,все ж он был Певец.
Соединив и радости, и горе,
На голос положил огонь сердец
Как коротка ,стремительна дорога...
Взмывает птицей память каждый раз.
Ты всей душою устремился к Богу!..
А песня все ж осталась жить средь  нас.
Земле и нам ты солнца свет оставил.
Карпатской яркой вышиванки след
Ты будешь жить ,поверь,вне всяких правил
И родословность не исчезнет, нет!
Нас  песней снова встретит Верховина,
Даль прояснится, но не стихнет боль.
Ведь голос  твой взяла  вся Украина
Добру учить и знать, где правды соль.
Тебя уж нет ,но как туманы низко
Вуалью прячут горести в душе.
Как больно верховинская слезинка
Скатилась Украине по щеке.
Так улыбнись же, Друг, нам издалёка
Все капли высуши...ничьей вины.
Над краем  аисты летят высОко
А может, среди них, Назарий , - Ты?!.