Я ніколи не зрозумію,
чом за дощиком – заметіль,
чом за штилем – вітер повіє,
а за вітром – вернеться штиль,
чом за білою – чорна хмара,
а за чорною – неба синь,
чом за днем прийде ніч-примара,
чом від місяця – срібна тінь,
чом зі мною – палають очі,
а без мене в очах – сльоза,
чом мені день і ніч шепочеш,
щоби я про любов казав...
Все в цьому світі зіткане із протиставлень,як добро і зло,радість і печаль. Тільки слово шитлем на штилем замініть,мабуть при наборі помилилися і буде все чудово. Дякую за вірші. З повагою Віра.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.