Живой тот лес

Перевод с украинского языка на русский стихотворения Лины Костенко

Оригинал:

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.

Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.

Перевод:

Живой тот лес. Глаза его добры.
Шумят ветра в зелёной голове.
Дней старых пни, как пугала-бобры,
там сочиняют летопись в траве.

Дубовый Нестор смотрит (как же чудно!)
на вальсы белых радостных берёз.
И сонный гриб в фуфайке изумрудной
дождя напился и за день подрос.

Луч солнца лёг на сумерек лесной,
в просвете туч он показал кино;
на старом пне, что под седой сосной,
медведи забивают домино.

Блестят озёрца – можно воду пить,
качает туча громы (как с детьми!).
 
Поедем лучше с лесом говорить,
тогда уже смогу я и с людьми.