На узвишші, мов пташечка біла
Поміж радощів, болю та лиха
Аж до неба здіймаючи крила,
Запишалася серця утіха.
На тепло і на щедрість багата,
Хоч журбою й сльозою умита,
Моя ненька - бабусина хата,
Світла доля, любов'ю сповита.
Я до неї прилину із сонцем,
Поміж руж проросту край причілка,
Упаду я дощем під віконцем,
Притулюсь, як калинова гілка.
Чуєш, хато - мій Янгол дитинства?
Ти мій смуток і радість. Мій світе,
Ти для мене, як Діва Пречиста!
Шепочу тобі:"Многая літа"...
Бабусина хата
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2017
Свидетельство о публикации №117120605311
Свидетельство о публикации №117120605311
Рецензии