МОЛИЛАСЬ…
Ти зачаровано дивилась,
Як тихо з неба падав дощ.
А потім плакала й молилась,
Про те, що більш тобі не жить.
Не жить, не дихать і не плакать.
Не бачить сонця і дощу.
На скроні, він тобі, не капне,
І не проллється у душі.
Бо він пішов, пішов від тебе,
Туди, де сонце і сніги…
І проминуть важкі роки,
І позтираються сліди.
Лиш тільки буде в серці пам’ять,
Про те, що дощ колись пройшов…
Життя у тебе не змінилось.
Ти зачаровано дивилась,
Як з неба тихо падав дощ.
А потім плакала й молилась.
Молилась тихо і навзрид…
05.12.2017.
Молилась
© Copyright: Елена Лучук, 2017
Свидетельство о публикации №117120503489
Свидетельство о публикации №117120503489
Рецензии
