***
Заблукало стЕжками… в темряві життя…
Безнадійно кАнуло… ніби в небуття…
З мрією останньою в край свій повернУся,
Та матусі в ніжоньки низько поклонЮся…
Ти пробАч, ріднесенька, блудний син прийшов,
На чужбИні щастія так і не знайшов…
Не спіймав, бо в сЕрденьку тільки ти одна,
БастіОн козачества – вільна сторона.
***
Розцілую землю лЮбу, кращої не знаю,
“РозпрягАйте, хлопці, коней” – тихо заспіваю…
На коліна стану врАнці, Богу помолюся,
Давніх спОгадів жахливих більше не боюся.
В пЕрлах зоряні світанки, сонячні поля,
Всюди прОменями ллється радість там моя.
Хай з любов’ю стЕлиться до прозріння шлях,
ЗбережИ, наш Гетьмане, синьо-жовтий стяг.
Та матусi в нiжоньки низько поклонюся...
© Copyright: Александр Филенко, 2017
Свидетельство о публикации №117120106891
Свидетельство о публикации №117120106891
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.