Хоча і шипіло минуле мені: не віддам;
Я все ж намагалася вспомнити що тоді було,
А ти хоча те пам*ятаєш, оте пам*ятаєш те сам,
Чи може і в тебе минуле давно вже поснуло?.
Хоча і шипіло минуле мені: не віддам;
А я підіймаю слова, поцілунки і мрії,
Все те, що колись-то віддала забутим рокам,
Ось очі заплющу і в мене вже мокриї вії.
Я плачу даремно, ніщо не поверне надії,
У мандри пішли почуття і нове вже життя,
Це друге життя, це життя вже без тебе... темніє...
Нащо підіймаю минуле?- це є каяття...
Хоча шип ло минуле мен не в ддам
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117120105874
Свидетельство о публикации №117120105874
Рецензии