Над ним століття як птахи летіли,
Він стільки зна, що навіть жах бере,
Він знає те як люди тут хворіли,
І як робили в кожнім дні пусте.
Над ним століття як птахи летіли,
Багато чув, багато услухав,
Хто тут кого чекав, кого хто стріли,
І хто кого прокляв, хто пробачав.
Над ним століття як птахи летіли,
І нас він бачив не один вже раз,
Ми біля нього кращеє з тобою стріли,
Для нас найкращій був тоді той час.
Над ним століття як птахи летіли,
Давай напишемо на ньому імена,
Валун запам*ятає, що це ми зробили,
І може зрозуміє напис хтось, хто зна... хто зна... хто зна..
Над ним стол ття як птахи лит ли
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117120105222
Свидетельство о публикации №117120105222
Рецензии