В твоїх словах уже мете зима,
І зараз щось доказувать тобі дарма,
Я вина? мабуть так, то прощавай,
Але хоч трішки, хоч хвилинку зачекай.
Давай-но зараз порахуємо рока,
І посміємось з них хоч трішечки, злегка,
А потім помандруємо в минулі дні.
Ти пам*ятаєш як були ми там самі?!
Ти пам*ятаєш як долонь к долоні, мить,
А зараз щось у грудях так болить,
Ну добре, добре, йди вже, йди і прощавай,
Я дозволяю,іншую тепер кохай.
В тво х словах уже мете зима
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117120104754
Свидетельство о публикации №117120104754
Рецензии