Збираєш
Збираєш знову
Погрозливі слова,
Вони звучать для мене,
Як самотні ночі.
Я знаю хочеш
Заховати очі,
У порожнечі
Тішитися злом.
Але крізь сито,
Воду не черпай,
У ньому більше
Ніж у ситі ран.
Мій шлях короткий,
У ямі чути лиш зітхання,
Я у палаті гордий і чумний,
Торкнувся крові у безодні.
А за спиною я не чув,
Коли над нами посміхались,
Що ми рабами народились,
З ярмом довічним на плечах.
Штовхай безногих і сліпих,
Не скоро крила відростуть,
У смітниках обличчя злине,
Усмішка зітреться навік.
Дивись пильніше не ридай,
Кайдани тяжкі на грудях,
Збирайся з силою і в рай,
Де слабких міряє печаль.
А ми із пекла доскребем,
Нас небо вирве із полону,
Щоб кров'ю змити горизонт,
Слізьми вдавитися гіркими.
Збираeш
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117120111972
Свидетельство о публикации №117120111972
Рецензии