Очі мої! Я так довго блукала
Крізь сутінки марних надій!..
Я ті сутінки вашим вогнем осявала,
Що лишив мені день золотий…
Я не плакала вами – адже навіщо? –
У мене завжди все було:
У мріях – майбутнє, у згадках – колишнє,
Сама я – добро і зло…
Лише одного мені не вистачало:
Жадала примхлива душа,
Щоб їй хоч мурашка поспівчувала,
Помітивши сум в очах!..
Та де там! – Ніхто не помітив бажання,
Ніхто не здійснив його!
Бо кожен хотів, щоб йому співчували!..
І кожен… вартий того.
1991 рік
Очи мои
© Copyright: Людмила Толмачёва, 2017
Свидетельство о публикации №117113006966
Свидетельство о публикации №117113006966
Рецензии