Так, як тяжко я жила
І боюсь згадати,
Але все пережила,
Нема що й казати.
Діти молока хотять,
Їм якраз налию.
Що з собою в поле взять?-.
Хлібу і радію.
А про сало вже мовчу,
Довгий піст тримаю:
Наварю я всім борщу-
Ним і виживаю.
Смачна каша на воді,
Молочком полита:
Весь делікатес тобі
І родина сита.
А заробиш трудодні,
Щось там дітям купиш,
Так і жили від землі,
Бо голодним будеш.
Да. на старості тепер
Всього є потроху,
Так, щоб жив і не помер,
Дякувати Богу.
Тільки літ уже нема,
В вирій відлітають,
Бо в душі хуга- зима -
Роки не питають.
Так тяжело жила...
© Copyright: Николай Липов 2, 2017
Свидетельство о публикации №117112907927
Свидетельство о публикации №117112907927
Рецензии
