Мені кажуть, що я з’їхав з глузду,
Бо про тебе весь час говорю.
Друг мій кращий не вірить вже в дружбу.
Сум свій топить в безмежнім жалю.
А я звіром на тебе полюю,
Нікого на шляху не жаліючи.
Образ твій я в уяві малюю,
Від очей твоїх шаленіючи.
І цікавить мене, де межа та,
За яку мені зась заступити.
За гріхи мої, мабуть, розплата,
Що ти поряд, але не вхопити.
Листопад, 2017
Мен кажуть, що я з хав з глузду
© Copyright: Андрей Криворучко, 2017
Свидетельство о публикации №117112808099
Свидетельство о публикации №117112808099
Рецензии
