Не чути сміху, не дзюрчать розмови,
Вже місто спить і, навіть, зірки сплять,
Які хвилини в цьому часі так чудові,
Саджусь читати, тиша, лиш свічки горять.
Я розмовляю з книгой, як це добре,
Вона навчає все, що у житті робить,
У нас цілком таємні, тихі всі розмови,
А свічечка палає, палає, теж мовчить.
Ніщо не заважає мені поринуть в мандри.
Ніхто і не спитає коли я повернусь,
Як добре подругой в житі чудову книгу мати,
Бо мене в неї кращому і доброму навчить.
Не чути см ху, не дзюрчать розмови
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117112805537
Свидетельство о публикации №117112805537
Рецензии