Коли ти ніжно гладиш мені руку,
Мені здається блище стала та блакить,
Я дотикам твоїм на зустріч відчиняю душу,
Як гарно, добре як, хоча це лише мить.
Здаюся і сама собі смішною,
Бо як дитина заглядаю тобі в очі,
Що робиться, що робиться тоді зі мною,
У мене мрії є, вони цікаві бо вони дівочі.
Коли ти ніжно гладиш мені руку,
Здається у душі прокинулось кохання,
Знов розумію, що у відповідь таке зробити мушу,
Але не вмію, бо любові не навчить чекання.
Коли ти н жно гладиш мен руку
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117112605349
Свидетельство о публикации №117112605349
Рецензии