О доленько моя єдина.
Болію серцем. Україна.
Віддала зброю, мир волала...
Сувора кара всеж була...
Молитва розум врятувала.
Не вмерла. Духом ожила.
Прозріла. Знову відчуваєшь
ту спрагу Духу. Всіх кохаєшь.
Чи славу прадідів в віках
прогнівала? То Божий страх.
Вся правда в Бога. Ліцеміри.
Глумилися хрестом без віри.
Шукали ворога завжди.
Не бачили його в собі.
Презирство, здирництво, прокляття,
ганьба, неволя, забуття...
Так чи повстали сестри й браття
за мир, за віру, за Христа?
Чи вірили, та чи повстали?
Невже ми втратили скрижалі?
Нам в жертвах треба зупинитись.
В гріхах всім каятись, молитись.
Не мстити. В серці Бога кров.
Прощення ближнім від основ.
Нема неволі. Вірні знов.
Врятує від війни любов!
Мука
© Copyright: Каира, 2017
Свидетельство о публикации №117112408055
Свидетельство о публикации №117112408055
Рецензии