Справжне щастя

Справжнє щастя

Є люди – хоч до рани прикладай,
воно завжди улесливе й привітне.
Від нього компліментів водограй
і посмішка завжди на "фейсі" квітне.

Цукеркою старою пригостить,
зі святом риторично привітає,
а інколи мізерний борг простить,
та вигоду свою не забуває.

І буде добре усе до тих пір,
як поклади розтануть ваші срібні.
Допоки ви король, хоча би Лір,
йому лиш доти й будете потрібні…

Коли ж ота потреба відпаде
через хворобу, пенсію чи інше –
воно ущербне миттю пропаде
і слова привітання не напише.

Та є на світі інші диваки,
усе мовчать, а інколи кивають.
У душу лізти ті – не мастаки,
але добра такі не забувають.

Вони вас не підставлять, не здадуть,
хоч правду-матку скажуть прямо в вічі.
Тернистий з вами разом пройдуть путь,
себе прохати не заставлять двічі.

Зустріти їх у світі – просто дар,
нас доля ними балує не часто.
З такими в воду можна, на пожар,
такого друга мати – справжнє щастя!

23.11.2017