Доволі гратися, доволі!
Та де ж взяли ви ворогів?
Душа здригається від болю,
Не чути більше солов'їв!
Доволі, буде вже, доволі!
Чи в вас замість душі каміння?
Нема в країні більш спокою,
Гримить війна, гримить невпинно.
Гримить, життя в нас забирає,
Не має жАлю і на йоту,
І ні про що нас не питає,
Для нас не маючи турботи.
Країна, матінко ти рідна,
Даруй хоч крапельку надії,
Бо мир й на обрії не видно,
А я про нього лише мрію!
Довол гратися...
© Copyright: Валентина Пащенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117111807483
Свидетельство о публикации №117111807483
Рецензии