Цурковь в Суботове

Церква в Суботові

Стоїть собі в Суботові
Церква біла й славна,
Про Богдана світлу пам’ять
Береже іздавна.
Невдоволена старшина
Наказом гетьмана –
Спадкуванням булави
Синами Богдана.
Юрій – дуже молодий,
Опікунів має
Проти їхнього бажання,
На це не зважає.
Почалися бунти в Січі,
Надмірні побори,
Довели простих козаків
До відчаю й горя.
Це ускладнило хворобу
І життя гетьмана,
І не стало в Чигирині
Нашого Богдана.
У Суботові, де родився,
Везли його тіло,
Й душу живу гетьманову,
Поки сонце сіло.
Стоїть церква, як усі,
Усі в Україні,
В ній для нас козацький спадок,
Й стрічки жовто-сині.
Бився Лицар за свою
Старогрецьку віру,
І за неї він здобув
В народі довіру.
А була його війна
Справжня й справедлива,
Бо хотіла так душа
Вільна й незрадлива.
Із прихильниками й сином
Втік на Запоріжжя,
І дарована була
Йому ласка Божа.
Став він гетьманом потому,
Готував повстання,
Знищить своїх ворогів
Мав палке бажання.
Чи буду в Суботові –
Того я не знаю,
А козацька слава лине
Від краю й до краю.

13.08.2017 р.