«Казашка Катя»
На вогник іде хто в степу заблукав,
Для нього це, може, надія остання,
Притулку і доброго серця шукав.
І капають сльози від хвилювання.
А як налетить вітер злий степовик,
За ним ураган, то де можна сховатись?
Тоді із душі виривається крик,
Бо хочеться все ж на добро сподіватись.
А щоб не загинув, щоб дорогу знайшов,
Коли за вікном хуртовина, дівчата
Жир палять у мисках всю ніч знов і знов,
Тому і видніється здалеку хата.
І погляд тривожний казашки, й вікно,
І вогник долонь захищає від вітру,
Ось це і Шевченкові допомогло
Життєвих енергій тримати палітру.
27.04.2017 р.
Казашка Катя
© Copyright: Сафие Гасанова, 2017
Свидетельство о публикации №117111804421
Свидетельство о публикации №117111804421
Рецензии