«М.С. Щепкін»
У колишніх кріпаків однакова доля,
І у них одна мета – це людська воля.
Однаковий біль у серці, однакова туга,
І не вічними здаються ярмо і наруга!
Із знайомства почалися повага і дружба,
А народу – і акторськай поетова служба,
Пушкін, Гоголь і Капніст –
Знайомі актора,
Від неволі в волю міст,
Подалі від горя.
І актор читав вірші –
Кобзаря поеми,
Частку віддавав душі
Палкої зі сцени.
Істини і «сонця правди»
Все життя чекали
І ходили в довгі мандри,
Бо у серці мали
Думу добрую й надію,
Щоб людей будила
І про волю й щастя мрію
Як ненька зростила.
Два таланти, дві людини
Генії, та й годі.
Україну прославляли
У людському роді.
24.04.2017 р.
М. С. Щепкин
© Copyright: Сафие Гасанова, 2017
Свидетельство о публикации №117111804390
Свидетельство о публикации №117111804390
Рецензии