Закат лета

И… лето катится к закату…

К рассвету ночь бредёт по звездам…

А август тихий, теплый, добрый
Границу с осенью встречает…

Уже спокойней стали краски…
И грозы с ветрами устали…

И люди поменяли маски…
А лебеди - собрались в стаи…

Последний раз траву скосили…
Под солнцем нежась – стала сеном…

А  ласточки вчера носились
Сегодня тихо…нет их крика…

Хранит еще вода тепло…
Ведь лето в озеро стекло…

А неба синь…ни тучки нет…
И я ловлю в себе ответ:

Вся нежность летняя пришла
Ведь расставаться  нам…пора…



І літо котиться за сонцем.

    До сходу ніч йде зорепадом.

    А серпень, тихий теплий добрий
        Межу для осені готує.

   Уже пастельні стали фарби,
         Та й грози з вітрАми втомились,

            І люди вже змінили маски,
      А буслі  у ключі включились…

    Останній раз траву скосили,
  Під сонцем ніжним стала сіном.

        Ще вчора ластівки носились
    Сьогодні тихо в небі синім.

           І збереже вода тепло,
         Бо літо в озеро втекло!

     А небо синє, хмар немає
              І нишком осінь підступає...
      Вся ніжність літа вже пройшла
  Бо нам прощатися пора…