Плохо в свете жить сиротой

Погано у світі жити сиротою,
Хто йде, той зачепить словом чи рукою,
Поглядом лукавим, неприємним, чорним,
І ніхто до серця ніжно не пригорне.
І ніхто не скаже і не нагодує,
Сироти благання ніхто не почує.
Плаче собі й плаче, щоб ніхто не бачив,
А на людях радість сяє у очах,
Від хвороби ліки сам собі призначив,
Щоби від сирітства не вмер, не зачах.
А на самотині пісню заспіває,
Тиху і ласкаву сам собі під ніс,
Що окраєць хліба і водицю має,
Хоч без батька й матері у дитинстві ріс.
Доля не всміхнеться, сльози посилає,
І на кожнім кроці щось, бува, не так,
В когось на дорозі ружа розцвітає,
І милує око переможний мак.
А для одинокого зілля самосійне,
І росте без догляду дикий виноград,
З пелюшок в життя поринув своє самостійне,
Так хотілось, щоб були і сестра і брат.
Погано у світі сиротою жити,
Ніхто не заступиться, не подасть руки,
Не співала мені мати своїх пісень в житті,
І не бачив я в дитинстві небесні зірки.

14.05.2017 р.