Ступивши крок в життя прийшла.
Надія,в праві не зостання.
І силу честі принесла...
Як пташка,сизокрила,-рання.
Той спів почули із даля...
Мотиви,крепко здивували.
Вимотує її гілля...
Віри непевнії навали.
Так вкоренилась у житті...
Довкола радужного статку.
Та й колять думки,знов не ті...
Солодким ноєнням в лопатку.
Гадаєш? Знову не гадай...
Не матимеш,коли не хочеш.
Тож розплескається. І край.
Надії,спогадом,-дівочим.
(Понкратова.О.В.)
Надiя
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117111703030
Свидетельство о публикации №117111703030
Рецензии
