Лина Костенко Средь роз цветущих колыбель златая

Лина Костенко «Средь роз цветущих колыбель златая»
(перевод Владимира Туленко)

Средь роз цветущих колыбель златая,
Изба сквозь синь ресниц глядит на свет.
Мир не постичь, - я это понимаю:
Начало есть. А слова ещё нет.

Волшебный дым, и хатка суперова,   
И всех никак в природе не зовут.
И тучи, не привязанные к слову,
Вот так вот просто по небу плывут.

Ещё наш палец сам себе Бетховен,
Я радуюсь, ведь благ – не перечесть. 
Загадочно нам солнце светит снова,
Ещё нет слов. Поэзия уж есть.

*****

Ліна Костенко «Стоїть у ружах золота колиска…»

Стоїть у ружах золота колиска.
Блакитні вії хата підніма.
Світ незбагненний здалеку і зблизька.
Початок є. А слова ще нема.

Ще дивен дим, і хата ще казкова,
і ще ніяк нічого ще не звуть.
І хмари, не прив’язані до слова,
от просто так — пливуть собі й пливуть.

Ще кожен пальчик сам собі Бетховен.
Ще все на світі гарне і моє.
І світить сонце оком загадковим.
Ще слів нема. Поезія вже є.